Болонський процесс

Проект

Концепція реформування системи підготовки лікарів в Україні та приведення її у відповідність до вимог Болонської декларації

I. Вступ

Концепція реформування системи підготовки лікарів, як складової системи розвитку охорони здоров'я України базується на:

1. впровадженні системи підготовки медичних кадрів, які забезпечать збереження та відновлення здоров'я населення шляхом надання гарантованого рівня медичної допомоги відповідно до державних стандартів;
2. впровадженні на додипломному етапі підготовки переважно лікарів широкого напряму, здатних на післядипломному етапі отримати спеціалізацію лікаря загальної практики/сімейного лікаря для надання первинної медичної допомоги як найефективнішої в більшості країн світу;
3. підвищенні якості підготовки медичних кадрів, конкурентноздатних на Європейському й світовому ринках праці.

Реалізація концепції спирається на нормативну базу функціонування системи вищої освіти, що встановлює загальні принципи педагогічної діяльності і має на меті досягнення оптимального ступеню упорядкування діяльності, в тому числі і в галузі вищої медичної освіти.

Концепція реформування системи підготовки лікарів в Україні (далі - Концепція) ґрунтується на:

Конституції України;

Законі України "Про вищу освіту" від 17.01.2002 р. №2984-ІІІ;

Міжгалузевій комплексній програмі "Здоров'я нації" на 2002-2011 роки, що затверджена постановою КМ України від 10.01.02 №14 (розділ XXXIII);

Концепції розвитку охорони здоров'я населення України, що затверджена Указом Президента України від 07.12.2000 р. №1313 (розділи 2, 7);

Постанові КМ України від 20 січня 1998 р. N 65 "Про затвердження Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)";

Постанові КМ України від 7 серпня 1998 р. № 1247 "Про розроблення державних стандартів вищої освіти" та Наказі Міносвіти України № 285 від 31 липня 1998 р.;

Указі Президента України від 11.06.98 №615/98 "Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу"; Заходах реалізації у 1998-2000 роках Основних напрямів соціальної політики, затверджених Указом Президента України від 18 жовтня 1997 р. № 1166 та постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 1998 р. № 422 (п. 10 розділу VI);

Наказі Міносвіти України від 2.06.93 р. № 161 "Про затвердження Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах".

Наказі МОН України від 23.01.2004 р. № 48 "Про проведення педагогічного експерименту з впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу"

Наказі МОН України від 23.01.2004 р. № 49 "Про затвердження Програми дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України на 2004-2005 роки

Наказі МОЗ України від 24.02 2000 р. № 35 "Про затвердження Положення про особливості ступеневої освіти медичного спрямування";

Наказі МОЗ України від 14 серпня 1998 р. № 251 "Про затвердження Положення про систему ліцензійних інтегрованих іспитів фахівців з вищою освітою напрямів "Медицина" і "Фармація";

Наказі МОЗ України від 29 січня 1998 р. № 12 "Про затвердження Положення про клінічну ординатуру";

Наказі МОЗ України від 19 вересня 1996 р. № 291 "Про затвердження Положення про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних закладів освіти ІІІ-ІV рівня акредитації";

Наказі МОЗ України від 28.04 2004 р. № 220 "Про затвердження Переліку спеціальностей та строки навчання в інтернатурі випускників медичних і фармацевтичних вищих навчальних закладів, медичних факультетів університетів";

Наказі МОЗ України від 25 червня 1995 р. № 114 "Про затвердження переліку закладів охорони здоров'я, переліку лікарських посад і переліку посад фармацевтичних працівників";

Наказі МОЗ України від 22.03.2004 р. № 148 "Про реалізацію положень Болонської декларації в системі вищої медичної та фармацевтичної освіти"

Рішенні колегії МОЗ України від 12.05.2004 р. № 5 "Про подальші заходи щодо покращання діяльності вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів та закладів післядипломної освіти"

Основних засадах розвитку вищої освіти України в контексті Болонського процесу (1999-2003)

Необхідність визначення основних напрямів реформування системи підготовки лікарів зумовлюється реальними соціально-економічними процесами, зокрема: демократизацією суспільства, інтеграцією України у світове співтовариство; низькою економічною ефективністю використання ресурсів охорони здоров'я; низькими прямими показниками здоров'я населення України; диспропорціями у системі підготовки та використання фахівців охорони здоров'я, зокрема, відсутністю впровадження первинної медичної допомоги населенню лікарями загальної практики/сімейними лікарями й надання переваги спеціалізованій (вторинній) і високоспеціалізованій (третинній) медичній допомозі; недостатнім рівнем уніфікованого контролю якості підготовки фахівців галузі охорони здоров'я; недостатнім впровадженням сучасних ефективних систем підготовки фахівців на до дипломному та післядипломному етапах.

Кінцевою метою реалізації Концепції є досягнення таких цілей, як збереження та зміцнення здоров'я населення; підвищення якості медичних послуг, що надаються; підвищення якості освітньої та наукової діяльності вищих навчальних закладів; конкурентноздатність фахівців медичної галузі на Європейському та Світовому ринках праці.

Для досягнення цієї мети необхідне органічне поєднання:

1. Системи підготовки медичних кадрів з системою їх використання, а саме:
   надання первинної медичної допомоги населенню лікарямизагальної практики - сімейними лікарями як найбільш ефективною;
   надання спеціалізованої - вторинної медичної допомоги лікарями, як тримали сертифікат за напрямком спеціалізації на післядипломному етапі за базовою спеціальністю;
   надання високо спеціалізованої - третинної медичної допомоги лікарями, які мають відповідну спеціалізацію.
2. Наявних кадрових, фінансових і матеріальних ресурсів для підготовки медичних кадрів.
3. Сучасних наскрізних ефективних моделей підготовки медичних кадрів з потребами надання якісної медичної допомоги населення на рівні доказової медицини.
4. Внесення відповідних змін в Державний перелік посад відповідно до освітньо-кваліфікаційного рівня та спеціалізацій.

Основний наголос у формуванні кваліфікованого кадрового потенціалу повинен бути зроблений на впровадженні ефективної системи підготовки, перепідготовки та підвищенні кваліфікації фахівців сфери охорони здоров'я населення України.

Основними принципами підготовки медичних працівників мають стати:

Безперервність та ступеневість медичної освіти залежно від кваліфікації, що набувається. Безперервність освіти досягається шляхом утворення навчально-виробничих комплексів, до складу яких входять профільні (медичні) класи загальноосвітніх шкіл, медичні ліцеї, вищі заклади освіти І-ІV рівнів акредитації, медичні установи.

Ступеневість медичної освіти передбачає завершену і поступову наскрізну підготовку фахівців у галузі медицини на кожному освітньо-кваліфікаційному рівні в залежності від кваліфікації, що набувається.

Динамічний характер навчання, що забезпечується постійним коригуванням змісту освіти відповідно до досягнень світової і вітчизняної науки, практики організації медичної справи та потребами розвитку сфери охорони здоров'я країни.

Підготовка висококваліфікованих медичних спеціалістів широкого профілю з поглибленими знаннями певного напряму медичної справи. Для цього в межах певної спеціальності, відповідно до рівня акредитації навчального закладу, можуть виділятися спеціалізації, а гнучкість медичної освіти дасть змогу оперативно реагувати на потреби країни у спеціалістах нових напрямів.

Відкритість системи підготовки медичних спеціалістів, що передбачає створення програм, які реалізують передові інформаційні технології навчання, сприяють запозиченню всього прогресивного у світовій і вітчизняній науці і практиці, індивідуалізації процесу навчання.

Забезпечення об'єктивного контролю рівня якості підготовки фахівців за допомогою стандартизованих методик визначення відповідності досягнутого у результаті реалізації освітньо-професійної програми рівня знань та навичок вимогам освітньо-кваліфікаційної характеристики.

Поєднання теорії і практики, що забезпечується на всіх рівнях підготовки медичних фахівців шляхом впровадження відповідних моделей навчання.

Формування загальнолюдських цінностей, морально-етичної та правової культури. Медичний працівник має бути таким, що гарантує збереження медичної таємниці, коректним, гуманним, обов'язковим.

II. Система підготовки лікарів в Україні на сучасному етапі Загальні принципи

Підготовка фахівців медичного спрямування здійснюється за напрямами підготовки "Медицина" (код 1101) закладами освіти, які отримали в установленому порядку державну ліцензію на право підготовки фахівців відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня. Підготовка фахівців напряму "Медицина" здійснюється на основі базової і повної загальної середньої освіти та на основі повної вищої медичної освіти лише за очною (стаціонарною) формою навчання.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 травня 1997 р. № 507 із змінами і доповненнями за погодженням Кабінетом Міністрів від 18 червня 1998 року, підготовка фахівців у галузі "Медицина" здійснюється у вищих навчальних закладах (ВНЗ) згідно Переліку напрямів та спеціальностей за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями.

Набуття ступеневої освіти медичного спрямування має свої особливості, які нормативно визначені Постановою КМ України від 20 січня 1998 р. № 65 (із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 677 від 23.04.99 і № 1482 від 13.08.99) та Положенням про особливості ступеневої освіти медичного спрямування, яке затверджено наказом МОЗ України від 24.02 2000 р. № 35.

Особливістю вищої освіти напряму "Медицина" є ступенева підготовка фахівців двома шляхами, які призводять до набуття фахівцем двох різних кваліфікацій: медична сестра або лікар. Послідовності освітньо-кваліфікаційних рівнів, що здобуваються особою при отриманні певної кваліфікації, різні і не є продовженням (доповненням) одна одної.

Підготовка лікаря здійснюється на етапах додипломної та післядипломної підготовки. Навчання здійснюється за освітньо-професійними програмами загальної лікарської підготовки фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст за трьома базовими спеціальностями (таблиця 1) з подальшою спеціалізацією на післядипломному етапі. а етапі післядипломної підготовки навчання здійснюється за освітньо-професійними програмами певної лікарської спеціальності.

Навчання за спеціальностями "лікувальна справа" та "медико-профілактична справа" може здійснюватись через освітньо-кваліфікаційні рівні бакалавр-спеціаліст (магістр) або спеціаліст (магістр). Навчання за спеціальністю "педіатрія" може здійснюватись лише через освітньо-кваліфікаційні рівні спеціаліст (магістр). Навчання на освітньо-кваліфікаційному рівні "молодший спеціаліст" за всіма трьома базовими спеціальностями не передбачається.

Підготовка фахівців з кваліфікацією лікар за спеціальностями педіатрія та медико-профілактична справа здійснюється на перехідному етапі реформування медичної освіти в Україні відповідно до вимог Болонського процесу. По завершенню реформування проводитиметься підготовка лікарів лише на медичному факультеті з спеціальності лікувальна справа, що відповідає напряму медицина у країнах ЄС.

* В сучасній системі підготовки кадрів для охорони здоров'я випускаються молодші спеціалісти в межах вказаних спеціальностей з кваліфікацією - фельдшер. В майбутньому пропонується за цим рівнем не готувати.

** Кваліфікація - помічник лікаря

*** Кваліфікація - помічник лікаря-гігієніста, помічник лікаря-епідеміолога

**** Кваліфікація - лікар

Після засвоєння освітньо-професійної програми загальної лікарської підготовки фахівцю присвоюється кваліфікація - лікар і він визначається здатним виконувати професійну роботу лікаря - інтерна (код КП - 3229) та лікаря - стажиста (код КП - 3221).

Первинні посади, які можуть займати випускники трьох базових спеціальностей "лікувальна справа", "педіатрія", "медико-профілактична справа" згідно ГСВО такі: лікар, лікар загальної практики - сімейний лікар, лікар станції швидкої та невідкладної медичної допомоги, лікар-вірусолог, лікар-генетик, лікар-інфекціоніст, лікар-лаборант, лікар-патологоанатом, лікар-судово-медичний експерт.

Сьогодні в Україні після засвоєння відповідних освітньо-професійних програм та успішної державної атестації фахівець отримує документ встановленого зразка: диплом, який свідчить про здобуття освіти і отримання кваліфікації (на етапі до дипломного навчання) та сертифікат про отримання кваліфікації лікаря з певної спеціальності (на етапі післядипломного навчання в інтернатурі).

Підготовка фахівців регламентується галузевими стандартами вищої освіти, які встановлюють вимоги до змісту, обсягу і рівня освітньої та фахової підготовки. Вони є основою оцінки освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня незалежно від форм отримання вищої освіти. Відповідність освітніх послуг ГСВО визначає якість освітньої та наукової діяльності вищого навчального закладу.

Вимоги та зміст

Організація навчального процесу у вищому навчальному закладі базується на освітньо-кваліфікаційних характеристиках та освітньо-професійних програмах, які розробляються відповідно до наказу Міністерством освіти і науки (МОН) України від 31 липня 1998 р. № 285 та затверджуються у порядку, визначеному наказом МОН і Мінпраці від 27.07.2000 №354/77.

Особливість змісту вищої освіти медичного спрямування має реалізуватися у єдиних (наскрізних) підходах до освітньо-кваліфікаційних характеристик та освітньо-професійних програм на етапах додипломної та післядипломної підготовки фахівців (у інтернатурі).

Освітньо-кваліфікаційна характеристика випускника вищого навчального закладу узагальнює зміст освіти, тобто відбиває цілі освітньої та професійної підготовки, визначає місце фахівця в структурі системи охорони здоров'я і вимоги до його компетентності. Освітньо-кваліфікаційна характеристика встановлює галузеві кваліфікаційні вимоги до соціально-виробничої діяльності і державні вимоги до характеристик та якостей особи.

Освітньо-професійні програми підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації фахівців з базовою та повною вищою медичною освітою відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів розробляються МОЗ України і затверджуються МОН України у встановленому порядку. Освітньо-професійна програма визначає: нормативний термін навчання за очною формою навчання; нормативну частину змісту навчання у вигляді системи блоків змістовних модулів, їх інформаційний обсяг та рівень засвоєння відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики. Освітньо-професійна програма встановлює: вимоги до змісту, обсягу та рівня освітньої і професійної підготовки фахівця; рекомендований перелік навчальних дисциплін.

Освітньо-професійна програма включає цикли:

• гуманітарної і соціально-економічної підготовки (освітня та професійна орієнтація);
• природничо-наукової підготовки;
• професійної та практичної підготовки.

Структура типового навчального плану, який створено на основі Галузевих стандартів, введено з 2002-2003 навчального року наказом МОЗ України від 18.06.2002 № 221 представлена двома частинами нормативною та варіативною.

Нормативна частина складається з циклів:

• гуманітарної і соціально-економічної підготовки;
• природничо-наукової підготовки;
• професійної підготовки;
• військової (медичної) підготовки;
• практична підготовка.

Нормативні навчальні дисципліни визначаються відповідною ОПП, а варіативні - відносяться до компоненти вищого навчального закладу. Розподіл часу між різними частинами і циклами підготовки, а також перелік та мінімальний обсяг навчальних годин на викладання нормативних навчальних дисциплін визначається галузевим стандартом вищої освіти - ОПП.

Цикл гуманітарної і соціально-економічної підготовки в Україні має перелік навчальних дисциплін і кількість навчальних годин, що визначає Міносвіти. Зміст цього циклу є загальним для ОПП відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів.

Варіативна частина змісту навчання складається з частини самостійного вибору (СН) навчального закладу та частини вільного вибору (ВС) студента (окрім ОПП підготовки молодшого спеціаліста). В діючих ОПП нормативна частина складає 80% від терміну загальної підготовки, то частина СН до терміну загальної підготовки складає 14%, а ВС - 6%.

Навчальний план передбачає профілізацію, яка відбиває особливості підготовки фахівців за трьома різними спеціальностями і містить фундаментальні та професійно-орієнтовані дисципліни. Обсяг підготовки за профілізацією складає 8,5% від загального.

Практична підготовка

Основною умовою здійснення практичної підготовки студентів є її безперервність та послідовність проведення після одержання потрібного обсягу практичних знань, умінь та навичок відповідно до різних освітньо-кваліфікаційних рівнів. Практична підготовка проводиться в умовах професійної діяльності під організаційно-методичним керівництвом викладача вищого навчального закладу та спеціаліста з даного напряму. Програма практичної підготовки та терміни її проведення визначаються навчальним планом.

Метою практичної підготовки є:

• закріплення теоретичних знань на основі практичного навчання;
• оволодіння сучасними методами і формами надання медичної допомоги;
• освоєння нових технологій;
• формування професійних умінь і навичок для прийняття самостійних рішень;
• виховання потреби у систематичному оновленні своїх знань для їх практичного застосування;
• психологічна адаптація до конкретних умов фахової діяльності.

Організація практичної підготовки регламентується Положенням про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України, затвердженим наказом Міністерства освіти України від 8 квітня 1993 р. №93.

Державна атестація випускників вищих навчальних закладів

Державна атестація випускників проводиться з метою визначення відповідності показників якості вищої медичної освіти вимогам державних стандартів вищої освіти після завершення навчання за відповідними освітньо-професійними програмами. Державна атестація здійснюється Державною екзаменаційною комісією (на етапі додипломної підготовки фахівців) та Державною атестаційною комісією (на етапі післядипломної підготовки в інтернатурі або резидентурі). Державні комісії формуються вищим навчальним закладом.

Нормативною формою державної атестації випускників вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів є стандартизований тестовий та практично-орієнтований державні іспити.

Стандартизованим засобом вимірювання показників якості вищої освіти є тести об'єктивного контролю рівня освітньо-професійної підготовки фахівців та діагностичні методики, орієнтовані на виявлення якостей особи (психометричні тести).

Стандартизований тестовий державний іспит - ліцензійний інтегрований іспит, що включає один, два або три тестові екзамени у відповідності до вимог освітньо-кваліфікаційного рівня підготовки фахівця. Тестовим державним іспитом вимірюються показники якості фахової компоненти базової і повної вищої освіти за медичним спрямуванням та встановлюється мінімальний рівень професійної компетентності, потрібний для присвоєння кваліфікації фахівця відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня. Ліцензійний інтегрований іспит проводиться відповідно до Положення про систему ліцензійних інтегрованих іспитів, затвердженого наказом МОЗ України №251 від 14.08.1998р.

Практично-орієнтований державний іспит включає кількість екзаменів відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційного рівня підготовки фахівця. Практично-орієнтованим державним іспитом оцінюється якість вирішення типових задач діяльності фахівця в умовах, що наближені до професійної діяльності. Процедура практично-орієнтованого державного іспиту визначається вищим навчальним закладом відповідно до Положення про практично-орієнтований державний іспит.

Процедура оцінювання особистих професійних якостей і здатностей вирішувати проблеми і задачі соціальної діяльності визначається вищим навчальним закладом.

Ступені освітньо-кваліфікаційних рівнів підготовки медичних кадрів

Підготовка медичних кадрів за освітньо-професійними програмами медичного спрямування здійснюється за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями:

Молодший спеціаліст - підготовка здійснюється ВНЗ I-II рівнів акредитації або вищим навчальним закладом більш високого рівня акредитації, до складу якого входить відповідний заклад освіти I-II рівнів акредитації як структурний підрозділ. Нормативний термін навчання на основі повної загальної середньої освіти не може перевищувати трьох років, а на основі базової загальної середньої освіти - чотирьох.

Бакалавр (базова вища медична освіта) - підготовка здійснюється у вищих навчальних закладах ІІ-IV рівнів акредитації на базі загальної середньої освіти. Нормативний термін навчання не може перевищувати чотирьох років, а для осіб, які мають освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста термін навчання зменшується на один рік.

Спеціаліст (повна вища медична освіта) - підготовка здійснюється у вищих закладах освіти ІІІ-ІУ рівнів акредитації на базі повної загальної середньої освіти або базової вищої медичної освіти. Нормативний термін навчання не може бути менший ніж 5 років для підготовки лікарів-стоматологів і 6 років -для підготовки спеціалістів з кваліфікацією лікар. Цей освітньо-кваліфікаційний рівень передбачено тільки для підготовки лікарів.

Магістр - підготовка здійснюється на базі повної вищої медичної освіти у вищих закладах освіти IV рівня акредитації та проводиться, як правило, одночасно з підготовкою в інтернатурі для клінічних спеціальностей або окремо - з теоретичних напрямків медицини, останнє сьогодні не виправдано відсутнє. Рівень магістра передбачено для підготовки лікарів і медичних сестер.

Фінансування підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації

Фінансування вищих навчальних закладів, які проводять підготовку медичних фахівців, здійснюється за рахунок коштів: державного бюджету (державне замовлення); місцевих бюджетів (регіональне замовлення); фізичних та юридичних осіб (за договорами). Додатковими джерелами фінансування є: кошти, одержані за підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів; плата за надання додаткових освітніх послуг; кошти, одержані за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані закладом освіти на замовлення підприємств, установ, організацій та громадян; доходи від фізичних та юридичних осіб за оренду приміщень, споруд, обладнання; дотації місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; кредити і позики банків, дивіденди від цінних паперів та доходи від розміщення на депозитних вкладах тимчасово вільних позабюджетних коштів; добровільні грошові внески, матеріальні цінності, одержані від вітчизняних та закордонних підприємств, установ, організацій, окремих громадян; інші кошти згідно з чинним законодавством.

Відповідальність за якість освіти та професійної підготовки випускників вищих навчальних закладів

Вищі навчальні заклади всіх форм власності, які здійснюють підготовку спеціалістів медичного спрямування, гарантують якість професійної підготовки випускників не нижче рівня, що встановлений освітньо-кваліфікаційною характеристикою.

Для систематичного контролю ступеню сформованості професійних умінь та навичок використовується поточний, підсумковий контроль та державна атестація, що проводяться відповідно до нормативних вимог Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства освіти і науки України.

Навчальний заклад позбавляється ліцензії на підготовку фахівців, якщо показники його діяльності за результатами атестації не відповідають державним вимогам.

Перегляд та зміни галузевої компоненти державних стандартів вищої освіти (освітньо-кваліфікаційної характеристики, освітньо-професійної програми підготовки та засобів діагностики якості вищої освіти), що обумовлені необхідністю відображення досягнень науки і надбань практики медичних знань, здійснюються згідно Закону України "Про освіту" та постанов Кабінету Міністрів України.

III. Порівняння системи підготовки лікарів в Україні з Європейською

Аналіз підготовки лікарів у Європейських країнах, що приєднались до Болонського процесу, свідчить про спільність у підготовці лікаря в Україні і країнах ЄС лише у двох позиціях: термін навчання становить 6 років і додипломна підготовка складається з двох етапів - доклінічного і клінічного.

Принципова різниця систем підготовки лікарів полягає у наступному.

1. Підготовка лікарів в країнах ЄС здійснюється, як правило, на медичному факультеті за однією спеціальністю - "медицина". В Україні за напрямом "Медицина" здійснюється підготовка лікарів за 3 спеціальностями, з яких тільки 1 збігаються з європейськими ("лікувальна справа" - відповідає напряму "медицина"). Отже має місце додипломна спеціалізація лікарів.

2. За останні 5 років у більшості країн, що приєдналися до Болонського процесу, в результаті реалізації основних положень Булонської декларації, відбулися суттєві зміни у формі організації навчального процесу - запровадження нової ефективної моделі організації навчального процесу - кредитно-модульної. Вона ґрунтується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових освітніх одиниць оцінювання (залікових кредитів). Нова модель забезпечує підвищення якості підготовки фахівців на всіх етапах, а також мобільність студентів, які мають можливість навчатися у будь-якому навчальному закладі Європи, оскільки система залікових кредитів однакова для всіх країн ЄС.

3. У Європейських країнах теоретична і практична підготовка лікарів становить, як правило, 5500 аудиторних годин протягом 6 років навчання. Тижневе навантаження студента на перевищує 24-30 аудиторних годин. Академічний рік триває не більше 40 тижнів. Тоді як за новим Навчальним планом, створеним у 2002 році, підготовка майбутніх лікарів в України становить 8381 аудиторну годину, тижневе навантаження коливається від 32-34 аудиторних годин, академічний рік триває, як правило, 46 тижнів. На екзаменаційну сесію витрачається 22,5 тижнів та 6 тижнів на державну атестацію.

Отже, має місце значно нижча ефективність підготовки вітчизняних лікарів.

Навчальні плани підготовки лікарів в Україні перевантажені дисциплінами гуманітарного блоку, більшість з яких взагалі не вивчаються в країнах ЄС.

В країнах ЄС не існує такий цикл дисциплін, як військова підготовка, яка в Україні відноситься до нормативних дисциплін.

В навчальних планах медичних факультетів України окремо виділено виробничу практику, яка проводиться в літній період. В країнах ЄС практична підготовка здійснюється безпосередньо під час практичних занять при модульній системі та ротації модулів або циклів клінічних дисциплін, під час самостійної роботи в клініках, питома вага якої збільшена, що дає можливість не розривати у часі теоретичну й практичну підготовку й не використовувати літній канікулярний час студента, що маємо в Україні.

4. Післядипломна підготовка лікарів в країнах ЄС, США, Канаді для випускників вищих медичних закладів здійснюється шляхом 1-річного стажування з загально лікарської підготовки у госпіталях для отримання ліцензії на практичну діяльність та подальшу спеціалізацію в резидентурі (аналог української інтернатурі) - протягом 2-4 років.

В Україні на післядипломному етапі випускники медичних факультетів одразу отримують спеціалізацію (в інтернатурі) протягом переважно 1-1,5 року за переліком лікарських спеціальностей відповідно до набутої базової спеціальності. Такий короткий термін не дає можливості забезпечити достатній рівень підготовка лікаря за фахом спеціалізації. Після підготовки в інтернатурі фахівцю присвоюється кваліфікація - лікар з певної спеціальності, що дає йому змогу займати адекватну лікарську посаду відповідно до переліку ( наказ МОЗ України від 22.06.95 №114). Вважається, що фахівець здатний виконувати зазначену в ДК 003-95 професійну роботу згідно з переліком, що представлений у першому розділі відповідної освітньо-кваліфікаційної характеристики спеціаліста, але досвід показує, що скорочення термінів післядипломної спеціалізації не сприяє високій якості медичної допомоги населенню.

Основний методологічний базис Концепції

`В основі концепції реформування системи підготовки лікарів в України як складової реформи організації охорони здоров'я, що має забезпечити підвищення якості підготовки медичних фахівців і конкурентноздатність дипломів про вищу медичну освіту на Європейському та Світовому ринку праці, лежить:

1. Введення нової моделі організації навчального процесу у ВНЗ - кредитно-модульної системи ЕСТS, заснованої на поєднанні модульних технологій навчання та залікових кредитів оцінювання - одиниць виміру навчального навантаження студента, необхідного для засвоєння модулів.

Модуль - це задокументована завершена частина освітньо-професійної програми (навчальної дисципліни, практики, державної атестації), що реалізується відповідними формами навчального процесу і завершується підсумковим контролем

ЕСТS - European Credit Transfer System - Європейська система перезарахування кредитів як одиниць виміру трудомісткості навчального навантаження студентів. Заліковий кредит містить всі види навчальної діяльності студента як аудиторної, так і самостійної, які необхідні для засвоєння модуля чи блоку змістових модулів.

Система передбачає збільшення самостійної роботи студентів та можливість їх активної участі у навчальному процесі, введення прозорої багатобальної рейтингової шкали оцінювання успішності, що при структурування навчальних дисциплін на модулі може стати основою підвищення якості підготовки фахівців.

2. Розробка нових навчальних планів та програм підготовки медичних фахівців на основі кредитно-модульної форми організації навчального процесу. Це потребує таких підходів:

• Структурування нових навчальних планів у кредитах ЕСТS та приведення навчального навантаження до 60 кредитів за 1 рік і 360 кредитів за 6 років навчання для студентів медичних факультетів або 300 кредитів за 5 років навчання - для студентів стоматологічних факультетів.
• Структурування програм з навчальних дисциплін на модулі, кредити та проведення підсумкового контролю по завершенню вивчення модулю або блоку модулів без витрати бюджетного часу на проведення екзаменаційних сесій.
• Введення рейтингової багатобальної оцінки успішності студентів та конвертація її у національну та Європейську системи.
• Приведення переліку, назв та принципів викладання основного блоку дисциплін навчального плану до таких, які мають місце в більшості країн ЄС та світу.
• Вивчення клінічних дисциплін шляхом ротації циклів дисциплін або їх модулів з впровадженням принципів доказової медицини.
• Забезпечення як теоретичної професійної підготовки студентів, так й професійної практичної клінічної підготовки безпосередньо під час вивчення відповідних модулів дисциплін з підсумковим їх контролем замість окремої літньої "виробничої практики".
• Матеріально-технічного забезпечення введення кредитно-модульної системи, зокрема, інформаційними технологіями, сучасними засобами діагностики та лікування на рівні доказової медицини. Створення власних університетських клінік з застосуванням сучасних методів діагностики і лікування, заснованих на принципах доказової медицини.
• Створення сучасників підручників і навчальних посібників, тестових завдань, комп'ютерних навчаючих, контролюючих, діагностичних програм.

Введення нової моделі організації навчального процесу потребує нормативного та методичного забезпечення: зменшення нормативних кількісних показників відношення викладач/студенти з 1:8 до 1:5, як у країнах ЄС, та відповідного педагогічного навантаження викладачів; створення та впровадження навчальних програм підвищення кваліфікації викладачів ВНЗ різного рівня з питань інтеграції вищої медичної освіти в Україні до освітнього простору країн ЄС в контексті Болонського процесу.

Етапи впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу

Впровадження кредитно-модульної системи є поетапним і розпочинається з вищих навчальних закладів ІІІ-ІУ рівнів акредитації шляхом розробки і введення експериментального навчального плану на медичних факультетах, що базується на принципах ЕСТS.

Впровадження нової моделі організації навчального процесу має наступні етапи та терміни:

Перший етап, підготовчий: 2004-2005 навчальний рік.

Цей етап передбачає:

• розробку проекту і затвердження нового навчального плану для спеціальності "7.110101. Лікувальна справа", який скоординований з навчальними планами медичних факультетів країн ЄС, має 360 кредитів ЕСТS за 6 років навчання, 60 кредитів - за 1 рік навчання та послідовність вивчення дисциплін таку, яка є в основі діючого навчального плану (2002 р.), але структурований в кредитах ЕСТS;
• нормативне, інформаційне, методичне, фінансове, матеріально-технічне забезпечення впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу;
• розробка навчальних програм дисциплін 1, 2, 6 років навчання за модульним принципом з підсумковим контролем по завершенні вивчення кожного модуля або блока змістових модулів;
• розробку рейтингової багатобальної оцінки успішності студентів, та її конвертації в національну та Європейську системи;
• затвердження Положення про державну атестацію випускників;
• підвищення кваліфікації викладачів за програмою "Реформування вищої медичної освіти в Україні у контексті Болонського процесу".

Другий етап: 2005-2006 навчальний рік.

Цей етап передбачає:

• введення нового навчального плану на 1, 2, 6 роках навчання, оскільки більшість медико-біологічних дисциплін інтегровані між собою за змістом і послідовністю вивчення, дисципліни 6 курсу - це основні клінічні дисципліни, де завершується професійна практична підготовка випускників перед їх державною атестацією, принцип вивчення їх - це ротація модулів клінічних дисциплін;
• розробка навчальних програм дисциплін 3, 4, 5 років навчання за модульним принципом з підсумковим контролем по завершенні вивчення кожного модуля або блока змістових модулів;
• нормативне, інформаційне, методичне, фінансове, матеріально-технічне забезпечення впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу;
• підвищення кваліфікації викладачів за програмою "Реформування вищої медичної освіти в Україні у контексті Болонського процесу".

Третій етап: 2006-2007 навчальний рік.

Цей етап передбачає:

• введення нового навчального плану на 3-му році навчання, де розпочинається вивчення патології, фармакології й пропедевтичних клінічних дисциплін та засвоєння значного обсягу професійних практичних навичок;
• нормативне, інформаційне, методичне, фінансове, матеріально-технічне забезпечення впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу;
• підвищення кваліфікації викладачів за програмою "Реформування вищої медичної освіти в Україні у контексті Болонського процесу".

Четвертий етап: 2007-2008, 2008-2009 навчальні роки.

Цей етап передбачає:

• введення нового навчального плану послідовно на 4-му і 5-му роках навчання, де вивчаються клінічні дисципліни шляхом ротації циклів або їх модулів та здійснюється засвоєння значного обсягу професійних практичних навичок;
• нормативне, інформаційне, методичне, фінансове, матеріально-технічне забезпечення впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу;
• підвищення кваліфікації викладачів за програмою "Реформування вищої медичної освіти в Україні у контексті Болонського процесу".

Освітньо-професійна післядипломна підготовка та підвищення кваліфікації

Європейської та потреб подальшого розвитку охорони здоров'я в Україні необхідна реалізації таких принципових положень на післядипломному етапі підготовки лікарів: 0,5 - 1-річне базова клінічна підготовка з терапії, педіатрії, невідкладних станів для клінічних дисципліні для терапевтичного напряму та з терапії, педіатрії, хірургії, невідкладних станів для дисциплін хірургічного напряму. Ця базова клінічна підготовки здійснюється на базі клінік широкого профілю шляхом ротації циклів основних клінічних дисциплін.

Також потрібно:

• Приведення переліку напрямів та термінів спеціалізації лікарів в інтернатурі (резидентурі) до загально прийнятих у Європі та Світі.
• Проведення вузької спеціалізації лікарів за субспеціальностями в межах основної клінічної спеціальності, за фахом якої вже отримано сертифікат.
• Забезпечення гнучкості післядипломної спеціалізації залежно від потреби охорони здоров'я, виходячи з принципу, що первинна медична допомога населенню надається лікарями загальної практики/сімейними лікарями і саме цей напрямок спеціалізації за кількістю лікарів має бути найбільшим, вторинна медична допомога надається лікарями, які мають спеціалізацію за іншими базовими напрямками і кількість їх менша, високо спеціалізована допомога надається лікарями, які мають спеціалізацію за субспеціальностями і кількість їх ще менша.
• Потреби у підготовці лікарів за певним напрямком спеціалізації визначати на підставі державного реєстру лікарів та обґрунтованим прогнозом.